Акушер и паровоз. (pirhospr) wrote,
Акушер и паровоз.
pirhospr



Вони надсилають море мені у листах.
До вуха, як мушлю, завжди прикладаю конверти.
Ще декілька «мовою» слів на свій ризик і страх.
І тільки про добре, як ніби розмова за мертвих.

Я довго дивлюся і не розриваю папір
На штемпель та підпис, на лікарський втомлений почерк.
Що через границю “зеленим щурам” навсукір
Несе мені пахощі кримської стиглої ночі.

Ця рана наскрізна - на неї не кладеться шов.
Чому ж так болить і пульсує. Виснажливо, гостро.
Не знаєш. Не віриш. Є тільки надія й любов.
Тобі ж не потрібен насправді той клятий півострів.

Але там є море, що вперше побачив твій син.
І гори, що знають молитви твої і зізнання.
Там попри безжальний іржавий годинника дзвін,
Лишив ремкомплект до останнього свого кохання.

Та глек сновидіння навмисно розтрощуєш вщент.
Надщерблені посмішки, скалки розбиті дзеркальні.
На купі фрагментів безсило дрижить Фіолент.
І Сарич ніяково дивиться з фото у спальні.

І що з тим робити? Покрутиш у пальцях листа.
А він, наче лезо, повітря густе розсікає.
Стуливши повіки, про себе рахуєш до ста.
Відчувши, як простір довкола червоним стікає.

Надірвеш куток і поллється зелена вода.
І зморшку найменшу впізнаєш по пінистій хвилі.
Утратити - байдуже, то - невелика біда.
Болить, коли в миле вгризаються ікла прогнилі.

Але все дрібне, що роїться в твоїй голові,
Занадто людське і мастке, наче з комина сажа.
Бо обрій ніколи не був іще краєм землі.
Про це тобі пошепки море укотре розкаже.

Бентежна вода. Білий парус. Цикадовий спів.
З тобою назавжди. Як дідова зрубана вишня.
І не помічаєш, як швидко конверт спорожнів.
Все бачиш як ллється. Зелене, солоне, всевишнє.
Tags: poems_ua
Subscribe

  • (no subject)

    Крихітний мій сажотрусе, втомлений заблукалий. Де ти тепер - не знаю. Досі не відаю хто ти. Куля – пусте, важливо, щоби не пригортали…

  • (no subject)

    завжди уявляю собі надвечір як десь за титановими дверима в секретних-секретних кімнатах секретні-секретні спецслужби лаштують секретні-секретні…

  • (no subject)

    і знову про пусте. мої листи – повітря не в сенсі кисню, радше порожнечі чи простору для руху, радше втечі не голосіння, радше все ж субтитри…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments

  • (no subject)

    Крихітний мій сажотрусе, втомлений заблукалий. Де ти тепер - не знаю. Досі не відаю хто ти. Куля – пусте, важливо, щоби не пригортали…

  • (no subject)

    завжди уявляю собі надвечір як десь за титановими дверима в секретних-секретних кімнатах секретні-секретні спецслужби лаштують секретні-секретні…

  • (no subject)

    і знову про пусте. мої листи – повітря не в сенсі кисню, радше порожнечі чи простору для руху, радше втечі не голосіння, радше все ж субтитри…