pilot

(no subject)

а так вот можешь? слабо ли, или?
воспоминаний зудит короста

как в детстве верили и твердили
лишь в детстве правильно все и просто

и так ли важно дружить с грамматикой
когда ты столько предложишь миру

с понтона рыбкой или солдатиком
в ворота щечкой, а лучше пыром

а так вот сможешь? слабо ли, или?
долой сомненья к чертям печали

нет нас не мало когда-то били
но мы вставали и отвечали

и эти метки из жизни прошлой
подъездов гулких и крыш покатых

нас выделяют из этой пошлой
пытаясь вытолкнуть за канаты

и вроде сам бы хотел так просто
сбежать подальше от этой мнимой

но как оставить свои форпосты
в которых вечно непобедимы

ловить жуков и растить кристаллы
стрелять из лука вязать грузила

лезть по отвесным гранитным скалам
под смех кувшинок под запах ила

за теплой грушей за пыльной сливой
из дома в дождь, чтоб насквозь промокнуть

мы можем все пока только живы
а жить нам ровно пока не сдохнуть
pilot

(no subject)



Крихітний мій сажотрусе, втомлений заблукалий.
Де ти тепер - не знаю. Досі не відаю хто ти.
Куля – пусте, важливо, щоби не пригортали
розпачу прикрий протяг, рвана ранА скорботи.

Смерті завжди багато, часу всякчас замало.
Наші мерці вертають наше життя – ти знала.
Нім діставав ту кулю – ти, як ніхто всміхалась.
Сотень обличь вервечка, тільки одне запало.

Третій рік стулиш очі - кревні стікають води.
Раптом - чи спів, чи шепіт. Ні, не сурма - сопілка.
Поруч мене сідає кволо по косах водить.
Все недарма, мій любий, не прокидайся тільки.
 
pilot

(no subject)


amashkovtsev

ты вроде была
тогда в платье
чуть короче положенного
чуть длиннее желаемого

и выше голов плыла
со стаканом мороженного
всей сумме моей хотелось
того слагаемого

казалось любая мгла
в итоге будет низложена
этим твореньем дивным
всеми еще почитаемого

пусть ты давно ушла
по дороге не мной проложенной
а я все стою и щурюсь,
дурак несгибаемый

малыш завороженный
клоун стреноженный
ножичек сложенный
роботик кожаный

желудь изгложеный
суженый ряженый
стуженый лаженый
тобою неглаженный

ты вроде
была тогда
в платье

ты
вроде
была

pilot

(no subject)

отчетливее осенью особо
оттенки звуков будь они не ладны
затихнуть замереть и слушать жадно
наедине с собою чистой пробы

как зябко ежатся растенья на балконе
как набирает сладости варенье
как подбоченились ботинки в предвкушенье
зимы, что замерла песцом на рыжем склоне

как шепчет голубям чердак секреты
как войлочный медведь грустит под ливнем 
как стонет дом над мамонтовым бивнем
как жизнь уходит с каждой сигаретой
pilot

(no subject)

завжди уявляю собі надвечір
як десь за титановими дверима
в секретних-секретних кімнатах
секретні-секретні спецслужби
лаштують секретні-секретні плани
потужні стратеги-сефарди
геніальні техніки із Кіото
богИ математик з Мумбаю
монахи із надр Шаоліню
чаклуни із хащ Бора-Бора
всі ці віщуни і оракули,
всі ці шахісти і тактики
майже сягнули істини
як так усе влаштувати
щоб воду в крєпльоне біле
щоби п’ятьма хлібами
щоб молодим померти
щоб щастя усім задаром
і хай ніхто не піде ображеним
і тут як ні в чьом нє бивало
з просмердяного під’їзду
на сцену виходить тіло
в засмоктаній тілогрійці
і тушить свою бєломоріну
о красную-красную кнопку
щоб все к єбєням
щоб наново усе к єбєням
pilot

(no subject)

За мягкой сливой - косточка литая.
За скорлупой кокоса – молоко.
Живем поверхностью. В упор не замечая
того, что спрятано не так уж глубоко.

Немного правды в шутке - так банально.
Чуть-чуть неверья в каждом «не гневи».
Щепотка боли в каждом «все нормально».
И в каждом «уходи» - глоток любви.
pilot

(no subject)

і знову про пусте. мої листи – повітря
не в сенсі кисню, радше порожнечі
чи простору для руху, радше втечі
не голосіння, радше все ж субтитри

цей простір стає важчим за каміння
живе здається мертвим і зворотньо
бо надто зайвого, тож в натовпі самотньо
йдеш до ріки по голоси коріння

шепочуть: вийшли з вод - до них ідете
згадай про теплий затишок утроби
де набував окреслення особи
яку плекатимете доки не минете

щербаті спогадів далеких монументи
б’ють звідусіль судинні барабани
і вже виношують свої підступні плани
змій пуповини і павук плаценти

і все що буде далі – неважливо
тому що тут закладено дорогу
тут всесвіт для творця лишив вимогу
тут неймовірне робиться можливим

із книг, жінок та міст плестИмеш долю
ковтнеш і радості, і перехилиш смутку
аж раптом десь колись на дні маршрутки
прокинешся й попросишся на волю

і лагідний творець в мить нагадає
про теплі води, де ніхто не мучить
де крутиш змію голову й павучу
пащеку рвеш від краю і до краю

великі води. води нескінченні.
пливу – не знаю берега й не бачу
весь час у кепа прошу вітру й вдачі
щоб вберегти всі душі нерожденні
pilot

(no subject)

не хочу будинку до неба
не хочу краси королеву
не хочу спортивної тачки
не хочу з нулями рахунку

верніть мені мою бідність
верніть мені мою дурість
верніть мені моє серце
верніть мені мОї судини

ні оплисків ваших не хочу
ні поглядів жодних спраглих
ні захвату, ні пошани,
ні титулів, ні медалей

залиште лише свободу
залиште лише дорогу
залиште води у флязі
тільки любов залиште
pilot

(no subject)

дивися, ніби говорить вона, посміхаючись, які гарні і рівні зуби
я буду пережовувати тобі м'ясо, коли станеш старим і немічним
і груди мої, налиті в пуш-апі, і рот привідкритий демонструє вологість
я можу легко вигодувати нашого малюка, та й овуляція на підході

дивись, як би, натякає він, мій кадик, мої плечі, мої довгі пальці
говорять про достатній рівень тестостерону і адекватний сперматогенез
мій італійський костюм і золотий годинник демонструють статусність в зграї
а дорогий ресторан означає, що і твої нащадки матимуть гарний догляд

мій низький голос…твоя широкі стегна .. моя щетина... твої тонкі кості
так, милий, так. ми - конгруентна пара…наче кричить, не зронивши ні слова.
як добре, одразу швиденько виконати всі програми, записані на підкірці
щоб нарешті видихнути і просидіти весь вечір, зануреними в телефонах
pilot

(no subject)

ти – неймовірна,
знаєш, ніколи не зустрічав подібного,
тебе неможливо описати словами
лише шепотом прадавнього лісу
зітханнями океану тишею космосу
тобі не потрібен жоден винахід цього світу
він не зможе тебе вдосконалити
ані покращити твою природу
даровану чимось, про що зазвичай мовчать
бо не знають, не вірять, лише відчувають.
тебе не вийде осягнути чи приручити
тільки запам’ятати тільки не забути.
тобою не володіють, лише милуються.
про тебе мріють і снять, пишуть поеми
що не варті ковтка повітря з твоїх вуст,
краплі поту між твоїми лопатками
жменьки землі якою проходиш,
найменшої з пекучих іскр,
що складають тебе наче атоми
ти ймовірно найнеймовірніше
з того, що не бачив, не чув
з того, що нікому не розкажу